Марія
Марія Б. народилась в Харкові у 1987 році. Проживала з мамою та бабусею, навчалась в Харківському інтернаті. Коли Марії було 12 років, померла її мама, яка вживала алкоголь. Вона почала прогулювати заняття в інтернаті, внаслідок чого її перевели в притулок, а потім - в інтернат, в якому вона повинна була навчатись та проживати. Проте, вона не довго там перебувала: в 14 років, ледве закінчивши 9 класів, Марія почала жити на вулиці. Місцем її проживання були околиці базару Барабашова. Разом з друзями спала в люках та підвалах, дихала клеєм та вживала алкоголь. На «Депольку» Марію привели друзі з Барабашова. Після розмов із співробітниками «Де Поль Харків» та зустрічей із психологом, Марія прийняла рішення змінити своє життя. При заповненні «Особистої карти клієнта» на запитання: Що б вона хотіла змінити у своєму житті?, Марія відповіла: «Все». Вона прийняла участь в реабілітаційній програмі, яка включала лікування від токсичної залежності, відновлення паспорта, навчання на курсах крою та шиття та вирішення питання з проживанням. Певний час вона проживала в Денному центрі. Марія виявила бажання допомагати організації і стала волонтером на проекті «Деполька». Курси крою та шиття не захопили Марію. Програма реабілітації проходила не бездоганно - були труднощі з Марією, але вона намагалась слухати, що їй говорять, і намагалась виправитися. В 2008 році Марію направили в соціальний гуртожиток для дітей-сиріт в м.Чугуєв, де вона жила та здобувала професію повара-кондитера. В грудні 2008 року вона завагітніла, через що не могла довго проживати в гуртожитку. Влітку 2009 року Марії допомогли влаштуватися у будинку двох сестер у Харкові. В жовтні 2009 року Марія народила сина Артура. Ця подія ще більше розпалила прагнення Марії до кардинальних змін у своєму житті. Вона стала лагідною та дбайливою мамою, живе в тиші та спокої, має підтримку та будує плани на майбутнє. Марія закінчила професійне училище та здобула професію повара. Вона рада зустрічам із співробітниками «Де Поль Харків», інколи згадує свою нелегку дорогу, як зривалась, як не хотіла слухати наставників, як не хотіла дитини. Марія вдячна всім, хто прийняв активну участь у її житті, цінує те, що має, намагається заохотити до змін у житті молодих людей, які проживають в умовах вулиці та ведуть безтурботливе життя.
